Карпати асоціюються з чистим повітрям, джерельною водою та натуральними продуктами. Проте є особливість регіону, якої не побачиш неозброєним оком: Прикарпаття історично належить до територій з природним дефіцитом йоду. Його низький вміст у ґрунті та воді позначається і на кількості цього мікроелемента в місцевих продуктах, пише frankivchanka.info.
Особливо важливий йод для нормальної роботи щитоподібної залози, а для жінок — ще й у період планування вагітності, виношування дитини та грудного вигодовування. Чим небезпечний його дефіцит, як розпізнати можливі проблеми та що варто знати мешканкам Прикарпаття про профілактику — розповідаємо далі.
Чому Прикарпаття опинилося в зоні ризику
Йод надходить до людського організму переважно з їжею. Але його кількість у багатьох продуктах прямо або опосередковано залежить від того, скільки цього елемента є у природному середовищі.
Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб прямо називає йододефіцит актуальною темою для Прикарпаття. Низький вміст йоду в ґрунті й воді означає, що молоко, овочі, зернові та інші продукти місцевого походження не завжди можуть бути достатнім джерелом цього мікроелемента.
Така проблема відома в регіоні давно. Ще в дослідженні, проведеному ЮНІСЕФ (UNICEF) та Міністерством охорони здоров’я України в 2002 році, фахівці вивчали поширеність патології щитоподібної залози в умовах помірного йодного дефіциту в Коломийському районі Івано-Франківської області. Було обстежено 1245 мешканців сіл Марківка та Рунгури — дітей і дорослих. Серед дітей до 14 років поширеність дифузного зоба сягала 63,3%, а у віковій групі 36–55 років дослідники відзначали зростання частоти вузлових змін щитоподібної залози. Ці цифри не можна автоматично переносити на все сучасне населення області — дослідження локальне й проведене понад два десятиліття тому. Однак воно добре демонструє історичний масштаб проблеми в окремих громадах Прикарпаття.
Пізніші дослідження також не дозволяють вважати питання закритим. У науковій роботі 2021 року (опублікованій в Архіві клінічної медицини під егідою Івано-Франківського національного медичного університету) оцінювали йодне забезпечення 56 пацієнтів з вузловим зобом, які проживали у Прикарпатському регіоні. Дослідники використовували комплекс показників, серед яких екскреція йоду з сечею, рівні тиреотропного гормону та тиреоглобуліну, а також дані огляду й ультразвукового дослідження.
Тож проблема має не тільки історичний вимір. Природні умови регіону нікуди не зникли, а тому профілактика залишається актуальною.
Маленька залоза з величезною відповідальністю
Щитоподібна залоза важить небагато і розташована на передній поверхні шиї, проте за масштабом свого впливу на організм вона значно перевершує власні розміри. Її основні гормони — тироксин, або Т4, і трийодтиронін, або Т3. Для їхнього синтезу потрібен йод. Через тиреоїдні гормони щитоподібна залоза бере участь у регуляції енергетичного обміну, температури тіла, діяльності серця, м’язів, нервової системи, росту та розвитку.
Коли йоду надходить недостатньо, організм намагається пристосуватися до дефіциту. Щитоподібна залоза змушена працювати в умовах нестачі «сировини» для вироблення гормонів. Однією з класичних адаптацій до тривалого йододефіциту є збільшення залози — зоб.
Але важливо розуміти: йододефіцит і захворювання щитоподібної залози — не синоніми. Не кожна втома означає нестачу йоду. Не кожен вузол у щитоподібній залозі спричинений лише дефіцитом цього елемента. Не кожен випадок гіпотиреозу можна виправити, просто почавши приймати йод.
Наприклад, однією з поширених причин гіпотиреозу є автоімунний тиреоїдит Хашимото. І саме тому самодіагностика за принципом «маю слабкість — отже, бракує йоду» може бути не просто неточною, а й відкладати правильну діагностику.
Коли організм подає тихі сигнали
Підступність порушень функції щитоподібної залози полягає в тому, що вони нерідко починаються без драматичних симптомів. Людина може відчувати постійну втому, слабкість, зміни настрою, помічати погіршення пам’яті чи концентрації, зміни стану шкіри та волосся. Обласний центр контролю та профілактики хвороб серед можливих проявів йододефіциту також називає збільшення щитоподібної залози, порушення обміну речовин, зниження інтелектуальної активності та інші неспецифічні прояви. Проблема в слові «неспецифічні». Втома може виникати через недосипання, анемію, стрес або десятки інших причин. Зміни ваги — через особливості харчування, рівень фізичної активності, гормональні чи метаболічні порушення. Випадіння волосся теж має широкий перелік можливих причин.
Тому симптоми мають бути не приводом купити баночку «йоду для щитоподібної залози», а причиною звернути увагу на здоров’я. Особливо не варто відкладати консультацію, якщо людина помічає збільшення шиї або утворення в її ділянці, має вже діагностоване захворювання щитоподібної залози, сімейний анамнез тиреоїдної патології чи планує вагітність на тлі відомої хвороби щитоподібної залози.
Чому жіноче здоров’я тут потребує окремої розмови
Для жінки питання достатнього йодного забезпечення набуває особливого значення під час вагітності. Це період, коли материнський організм повинен забезпечувати не лише власні потреби. У першій половині вагітності розвиток дитини значною мірою залежить від тиреоїдних гормонів матері. American Thyroid Association зазначає, що приблизно до 18–20-го тижня плід залежить від материнських тиреоїдних гормонів. Згодом його щитоподібна залоза починає працювати самостійно, однак дитина все одно залежить від достатнього надходження йоду через організм матері. А тиреоїдні гормони особливо важливі для формування мозку й нервової системи.
ВООЗ орієнтується на потребу близько 250 мкг йоду на добу для вагітних. Для дорослої невагітної людини українська фізіологічна норма становить 150 мкг на добу.
American Thyroid Association рекомендує жінкам, які планують вагітність, вагітним і жінкам, які годують грудьми, щоденну добавку, що містить 150 мкг йоду, як частину забезпечення загальної потреби.
Водночас конкретне рішення щодо препаратів доцільно узгоджувати з лікарем, особливо якщо в жінки вже є тиреоїдна патологія або вона приймає інші препарати. Це актуально для жінок з Прикарпаття: сам факт проживання в історично йододефіцитній місцевості не означає, що кожній потрібні однакові таблетки й однакова доза. Профілактика має бути розумною, а не максимальною.
Вузол у щитоподібній залозі — не вирок і не привід лікуватися йодом самостійно
Для регіону з історичним йододефіцитом тема вузлових змін особливо актуальна. Але сам факт виявлення вузла ще нічого не говорить ані про його причину, ані про необхідність приймати йод, ані тим більше про злоякісність.
Вузлові утворення потребують оцінки за медичними критеріями. Лікар враховує їхній розмір, ультразвукові характеристики, функцію щитоподібної залози, анамнез та інші фактори.
Найгірше, що можна зробити після випадково виявленого вузла, — почати самостійно лікувати щитоподібну залозу великими дозами йоду. Те саме стосується автоімунного тиреоїдиту, гіпотиреозу та гіпертиреозу. Це різні стани з різними механізмами виникнення і різними підходами до лікування.
Йодована сіль: проста технологія, яка змінила підхід до профілактики
Найефективніша профілактика масового йододефіциту виявилася напрочуд простою — йодування харчової солі.
ВООЗ рекомендує збагачувати йодом харчову сіль, зокрема ту, що використовується в домашніх господарствах і харчовому виробництві. Це вважається безпечною та ефективною популяційною стратегією профілактики йододефіцитних розладів.
Чому саме сіль? Тому що її регулярно споживає більшість людей, а додавання контрольованої кількості йоду не вимагає кардинально змінювати харчові звички населення.
Водночас тут виникає логічне запитання: медики радять зменшувати споживання солі для профілактики гіпертонії та серцево-судинних захворювань. Як тоді отримувати йод? Суперечності немає. ВООЗ наголошує, що стратегії скорочення споживання натрію та йодування солі сумісні. Ідея полягає не в тому, щоб їсти більше солі заради йоду, а в тому, щоб та невелика кількість солі, яку людина використовує, була йодованою. Концентрацію йоду в солі на рівні громадського здоров’я можна коригувати відповідно до рекомендованого споживання солі.
Не сіллю єдиною: де шукати йод у щоденному меню
Раціон також має значення. Серед харчових джерел йоду — морська риба та морепродукти, їстівні водорості, яйця, молоко та молочні продукти. Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб серед прикладів називає тріску, оселедець, лосось, скумбрію, мідії, кальмари, морську капусту, норі та вакаме.
Однак з природними продуктами є нюанс: кількість йоду в них може суттєво відрізнятися. Вона залежить від виду продукту, походження, умов виробництва та інших факторів. Саме тут знову проявляється специфіка Прикарпаття. Місцеві овочі, молочні продукти чи зернові можуть бути якісними, свіжими й поживними, але сама «домашність» продукту не гарантує високого вмісту йоду, якщо він походить з території, де цього елемента мало в природному середовищі.
Калію йодид під час радіаційної аварії — зовсім інша історія
В умовах війни слово «йод» отримало для українців ще одне значення. Після загроз ядерним об’єктам багато людей почали купувати калію йодид, а подекуди виникало небезпечне переконання, що його можна час від часу приймати для профілактики.
Це принципово неправильно. Щоденна профілактика аліментарного йододефіциту та йодна блокада під час радіаційної аварії — дві різні медичні ситуації.
Український регламент визначає йодну профілактику у випадку радіаційної аварії як невідкладний захід, мета якого — зменшити поглинання щитоподібною залозою радіоактивних ізотопів йоду. Для цього застосовують стабільний йод у визначений час і за офіційною вказівкою.
Тобто калію йодид не потрібно приймати наперед. Він не захищає від усіх видів радіації і не є препаратом для повсякденної профілактики йододефіциту.
У разі реальної радіаційної аварії необхідно керуватися повідомленнями органів влади та медичних служб, а не порадами із соціальних мереж.
Що реально може зробити жителька Прикарпаття вже сьогодні
Профілактика йододефіциту не потребує перетворення кухні на лабораторію.
Перший крок — перевірити, яку сіль використовує родина. Якщо це звичайна нейодована, морська чи гімалайська сіль без відповідного маркування, для щоденного домашнього використання варто обирати саме йодовану. При цьому збільшувати загальну кількість солі не потрібно.
Другий — подивитися на раціон ширше. Риба, морепродукти, яйця, молочні продукти можуть бути частиною джерел йоду, якщо немає медичних або інших обмежень щодо їхнього споживання.
Третій — не призначати собі високодозові добавки самостійно.
Четвертий — особливо уважно поставитися до питання йоду на етапі планування вагітності, під час вагітності та грудного вигодовування. Потреба в цей період зростає, тому питання добавок варто обговорити з лікарем завчасно.
П’ятий — не списувати тривалі зміни самопочуття лише на перевтому. Якщо є стійкі симптоми або помітні зміни в ділянці шиї, потрібна медична оцінка.
І нарешті — не плутати щоденну профілактику дефіциту йоду з прийманням калію йодиду в разі радіаційної загрози.