Перша світова війна дала початок новій культурній ері, де стиль та мода перейшли на новий рівень. Вчорашні домогосподарки масово змушені були виходити на роботу і заміняти чоловіків, які воювали на фронті. Їх вбрання стало значно практичніше та простіше. Відійшли в минуле тугі корсети, в яких було складно навіть дихати. Жінки виконували надскладну роботу та приймали важливі рішення, тому це був великий прорив у жіночій емансипації – стверджує frankivchanka.info.
Що було модним до війни
З 1890-х років і до початку Першої світової війни модним був стиль модерн. Жіноча фігура в тогочасному одязі була схожою на літеру S, тому в Австро-Угорщині цей стиль називали сецесією. Сукні розширювалися донизу, рукави були пишні зверху та вузькі внизу. Доповнювали сукенку трикутна передня вставка та високий комірець. Зі спідницею одягались блузи, прикрашені вузьким мереживом на манжетах та комірі.
Святкове вбрання станіславівських красунь обов’язково доповнювали ажурні рукавички та віяла. І, звісно ж, капелюшки! Вони в той час були просто велетенські та кріпилися півметровими шпильками. А ще абсолютно нормальним до війни вважалося до п’яти разів на день змінювати одяг.
Війна та мода
Практично всі тогочасні виробники одягу шили військову форму, тому не дивно, що елементи мілітарі відстежувались і в одязі для цивільних. Наприклад, саме в той час з’являється комірець-стійка, чи, як тоді казали, “комір авіатора”. На одязі з’являється все більше накладних кишень. Популярними ставали схожі на військові просторі пальта, в яких було значно комфортніше рухатися.
Сукні та спідниці шили коротшими передусім через економію матерій. Практично з усієї наявної натуральної шерстяної тканини шили військову форму. Елегантним рішенням проблеми також стали костюми з еластичного джерсі.
Популярними кольорами в той час стали коричневий з зеленуватим відтінком та польовий сірий – кольори військової форми. Вважалося, що в такий спосіб жінки висловлюють підтримку та подяку до військових.
В період Першої світової війни жінки масово переходять на штани, адже на виробничих цехах часто з питань безпеки не дозволялося ходити у вузьких корсетах та широких спідницях. Тож в гардеробах станіславівських модниць з’явилися бриджі та комбінезони.
З’явилися так звані “сукні на всі випадки життя”: практичні, зазвичай сірих, чорних, синіх чи коричневих відтінків. Всі застібки тепер були спереду, щоб можна було вдягатись без допомоги служниці. Фактично кожна тогочасна жінка мала і костюм з широкої спідниці та жакета з накладними кишенями та коміром-стійкою.
У 1915 році мода ненадовго стає більш романтичною. Панянки вдягались у “військовий кринолін”: спідничку до литок, що складалась із великої кількості тканини, що накладалась на кілька нижніх спідниць. Ця модель була ностальгічним нагадуванням про кринолін, який одягали в ХІХ столітті.
Траурна мода та що носили під час обстрілів
Які часи навколо, така й мода. Тогочасні модні журнали публікували поради, в чому краще спати. Панянкам радили відкласти мереживні нічні сорочки до кращих часів та вибирати в’язані комбінезони чи фланелеві піжами, в яких можна було перечікувати обстріли в холодних підвалах.
Чимало жінок втрачали на війні чоловіків, наречених та братів. Тож на сторінках друкованих видань було багато фасонів закритих чорних суконь, капелюшків з вуаллю – одягу для вдів. Головним кольором у воєнний період став чорний. Про вишивку та мережива, які були дуже популярними раніше, майже ніхто й не згадував.
Повпливала війна і на вибір аксесуарів. На зміну елегантним туфелькам прийшли грубі черевики та гетри. Тогочасні прикраси вражають креативністю: солдати дарували коханим обручки та браслети з боєприпасів та снарядів.
Популярними стали в’язані речі, які виготовляли майже з усього. Це був і додатковий заробіток, і чудовий антистрес: відомо, що чоловіки в’язанням та вишивкою заспокоювали нерви в очікуваннях виходу на поле бою. Жінки плели шарфи та шкарпетки для військових. До війни зазвичай в’язали лише для дітей.
Речі тільки за картками
У воєнний час мешканці Станіславова могли купувати взуття, тканини для пошиття одягу та готовий одяг тільки за спеціальними картками та талонами. Як писали в газеті “Кур’єр станіславівський”, у 1918 році в місті була гостра нестача взуття, та й ціни на нього піднялися нечувано – аж 400 корон.
Вражала реакція людей, яка викликала повагу. Як зазначалось далі в газеті, люди поводилися спокійно та гідно. Практично ніяких протестів, а якщо поодинокі й були, то без жодної агресії. Міщани прекрасно розуміли, що складна ситуація виникла через об’єктивні обставини, і міська влада тут ні в чому не винна.