Україна – це суцвіття калини, що трепетно вкрилось ранковим туманом, вечірні сутінки та оксамитові айстри попід тином. Наша пісня та духовність є джерелом натхнення для обдарованих особистостей, котрі уміють синтезувати звичаї та обряди у квінтесенцію промовистого мистецтва. Талант є первоначальним у створенні бренду, але мода залежить від законів ринку й конкуренції і часто втрачає свою самобутність. “Frankivchanka info” розповість про людину, яка зуміла поєднати Божий дар, титанічну працю та власне відчуття прекрасного.
Оксана Данилишин зазначає, що основою творчості стали трансформовані емоції та почуття. Всю чутливість, ніжність й переживання було спрямовано у роботу. Дівчина працювала вишивальницею, де й вперше познайомилась із тамбурною вишивкою. Приходилось суміщати навчання та роботу – це й займало левову частку часу.
“Метою був червоний диплом. А для відмінно захищеної дипломної було потрібно постаратися на славу. Ось тоді і вирішила використати всі свої здобуті знання про вишивку. Особливою любов’ю на все життя стали полтавські рушники”, – ділиться Оксана.
Кожна робота є особливою і це помічають вдячні клієнти:
“Приміряєш вишиванку і здається, що час втрачає свою плинність. Відчуваєш особливе тепло, яке розливається по тілу і заповнює весь душевний простір, де ще донедавна чогось не вистачало. Враження нагадують пізнє кохання. Коли вже умієш насолоджуватись кожною хвилиною, перестаєш спішити і усвідомлено проживаєш кожну емоцію. Це справжня любов. Маю дві сорочки. Обидві зовсім різні. Ніжність блакитного відтінку та бойківські контрасти. Але є щось у них спільного – це посилена впевнененість у своїй жіночності й неповторності. Тандем гармонії із духовністю, комфорт і приємні тканини, які дарують легкість в кожному русі. Тисячі захоплених поглядів! Ця вишиванка-мандрівниця, бо побувала у Празі і створювала чудовий тандем із старовинними вуличками, що мають весняний аромат магнолії. Кожен вихід у світ – це згадки. Це не лише одяг, а й реліквія, яку захочеться передати у спадок”, – ділиться своїми враженнями Тетяна Нємцева.
Оксана пригадує, що перша робота з вишивкою нагадувала справжній ритуал. Бо цілими тижнями шукала підходящі нитки, створювала орнаменти та малювала в уяві фасони.
“Вишивку обрала тамбурну, бо вона могла передати те, що я хотіла. Об’єми, форми, фактури, а головне – квіти. Квіти, то любов. І льон. Часто чую від клієнток побажання, що хочуть річ, яка б не заминалася. В цьому є доля правди, але ніяка інша тканина не передасть того, що передає саме льон. Він надзвичайно колоритний. Про його властивості для тіла людини можна говорити багато. А влітку лляні речі є незамінними у моєму гардеробі. Зараз він доступний у такому широкому асортименті, що іноді обираю дуже довго. Різняться не лише кольори, а й фактури. Нитки використовую акрилові, бо вони мають чудовий вигляд після прасування. Немов плавляться і заповнюють орнамент. Вишиванка набуває неповторності і нагадує полотно імпресіоніста”, – розповідає Оксана.
Дизайнерка зауважує, що багато досвіду та нових знайомств принесла співпраця з львівським агенством. Тоді й дізналась, що робота – це не лише сам процес, а й подання, фото та покази.
“Тамбурна машинка – це була мрія. Ніколи з нею не працювала, але дуже хотілося. Мрії матеріалізуються і вдалось назбирати необхідну суму та придбати її. Згодом проблемою стало знайти механіка та вникнути у сам процес. Спеціаліста так і не знайшлось. Довелося самій. Вечорами допомагав брат. Були нерви і багато потрачених сил, але згодом вона розпочала працювати. Тепер можу сказати, що маю якийсь розряд механіка”, – сміється дівчина.
Навчання завершилось і омріяний диплом був у руках. Це була мрія та маленька сходинка, яку їй дуже хотілось подолати. Почався процес самореалізації.
“В цьому ділі потрібно мати фарт. Доклала багато часу та сил. Велику роль зіграли знайомства та реклама у соцмережах і жива. Речі купляли, привертали заворожені погляди оточуючих і так з’являлись нові та постійні клієнти”, – розповідає Оксана.
Ми побажаємо творчих успіхів та наснаги у цій нелегкій справі. Досягати нових вершин і залишатись такою уважною та витонченою у своїй справі. У кожній деталі помітно світло поглядів та душевне тепло. Творчість є вкрай чесною, бо вона підштовхує до внутрішнього пробудження і розуміння свого етнічного коріння.
“Мрія про розвиток знаходиться на етапі виношування, немов дитя. Треба адаптувати її під нове життя. Буду думати і мріяти”, – ділиться планами на майбутнє Оксана Данилишин.
Важко аналізувати події і висловлювати якісь припущення про стан в країні, але для нас – це справжній скарб. Люди, які окриляють у будь-який час і працюють не заради матеріальної вигоди, а підтримують та надихають інших. Мода – це щось глибше за красу та поверхневість трендів. Творчість, яка дарує надію. Людина, яка змінює уявлення про справжню жіночність, а щаслива жінка є запорукою спокою та радості у кожній домівці.
“Вкладаю у вишитий одяг безкоштовний кусочок добра і посил: носи і будь щаслива, кохана та задоволена собою. Мені не шкода, а людина потім з посмішкою підтверджує цей факт. Посил чарівний і починає діяти з перших хвилин”, – ділиться панянка.
Автор: Тетяна Нємцева
