Війна змінює життя назавжди. Вона руйнує плани, змушує відкладати мрії та залишає по собі відчуття невизначеності. У такі моменти легко загрузнути в очікуванні кращого часу, але важливо не втрачати найцінніше – сьогодення. Чому варто навчитися жити тут і зараз навіть під час війни, і як це зробити? Розглянемо в статті на frankivchanka.info.
Що таке синдром відкладеного життя
Буває, що люди роками відкладають життя, чекаючи ідеального моменту, сприятливих умов або ж нового етапу. Вірять, що справжнє щастя прийде, коли накопичать грошей, придбають житло, виростять дітей, поміняють роботу. А поки що потрібно терпіти, чекати, готуватися: працювати на ненависній роботі, жити в незручних умовах, обмежувати себе в усьому.
За спостереженням психологів, з початком повномасштабної війни люди все більше почали відкладати свої плани на “після перемоги”, особливо жінки, сподіваючись здійснити все пізніше – після повернення чоловіка з фронту, після закінчення бойових дій, після стабілізації економіки… і так без кінця.
Покладаючи на майбутнє всі надії, люди не помічають важливих моментів і радощів сьогодення. До того ж, омріяний час може настати не так швидко, або й не настати взагалі – світ не зважає на наші плани.
Ці думки й особливості поведінки можна пояснити таким явищем як синдром відкладеного життя – психологічний стан, за якого людина постійно відкладає важливі справи, мрії та радощі на потім, сприймаючи поточне життя як тимчасову підготовку до “справжнього” майбутнього. Це не просто прокрастинація, а глибоке переконання, що справжнє життя почнеться лише після досягнення певних цілей або важливих подій. При цьому люди можуть як пасивно чекати змін, так і виснажувати себе в гонитві за бажаним майбутнім, ігноруючи здоров’я, стосунки та відпочинок. Але така стратегія призводить до вигорання, самотності та втрати радості від життя в моменті.
Причини виникнення
Синдром відкладеного життя виникає через кілька основних причин:
- Корінь – у дитинстві. Цей синдром не є випадковим, адже з дитинства формуються певні установки. Напевно, більшість чули від близьких такі фрази: “Спочатку зроби уроки, а потім займайся чим хочеш”, “Закінчи університет, тоді роби, що подобається”, “Спочатку знайди роботу, а потім думай про сім’ю”, “Станеш стабільним, тоді й дітей заведеш”. З одного боку, ці поради виглядають розумними та зрозумілими для батьків. Але з іншого – це яскравий приклад синдрому відкладеного життя.
- Перфекціонізм. Бажання досягти ідеального результату й умов часто заважає зробити перший крок. Наприклад, не можна почати вивчати нову професію, поки не освоїш усі інші базові навички.
- Страх невдачі й осуду. Побоювання, що ми не впораємося чи отримаємо негативні коментарі у свою сторону, змушує нас відкладати дії. Замість того, щоб діяти, ми чекаємо та готуємось до того, щоб уникнути будь-яких можливих помилок.
- Нерозуміння власних цінностей та бажань. Якщо не знаєш, чого хочеш, важко рухатись вперед і планувати дії.
- Проблеми з тайм-менеджментом. Віра в те, що час для важливих справ з’явиться сам собою, змушує відкладати їх на невизначений термін, поки не буде більше вільного часу.
- Низька самооцінка. Недовіра до своїх здібностей та постійна потреба в удосконаленні своїх навичок змушує відкладати зміни, навіть якщо вони життєво важливі.
- Моделювання поведінки. Люди, які виросли в родинах із синдромом відкладеного життя, часто копіюють таку поведінку, відкладаючи свої мрії на потім.
- Вплив оточення. Суспільство та близькі можуть підтримувати ідею, що “справжнє життя” почнеться після досягнення великих цілей, як-от покупка квартири чи народження дітей, і що зараз потрібно просто працювати та накопичувати.
Як позбутися проблеми
Щоб позбутися синдрому відкладеного життя самостійно, потрібно навчитися отримувати радість від того, що робиш. Жити “тут і зараз”, а не відкладати на потім.
Як жити в моменті, коли майбутнє невідоме? Відома франківська психотерапевтка Ірина Гаргат радить ставити собі п’ять важливих запитань, які допоможуть не відкладати життя.
- Уявіть своє майбутнє вже зараз. Відволікайтесь від усього, що заважає вам мріяти, створіть в уяві картину світу, який ви хочете бачити. Що ви відчуваєте? Чи відчуваєте ви комфорт? Нехай це уявлення буде з вами якомога довше.
- Ким ви себе уявляєте в цьому світі? Важливо відчути, чим ви займаєтесь і що приносить найбільше задоволення. Відпустіть свою мрію – вона сама приведе вас до розуміння.
- З ким ви хочете бути поруч? Це питання допоможе зрозуміти, наскільки важливі для вас ваші рідні та близькі.
- Що вам заважає йти до своєї мети? Визначте перепони, які стримують вас від дії.
- Що ви можете зробити вже зараз? Не чекайте і не відкладайте. Почніть діяти.
Психологиня попереджує, що така вправа може не дати чіткої картинки з першого разу, але, повторюючи її кілька разів, уявлення стане яснішим. І коли ви вже побачили свою мрію чітко – потрібно діяти. Почніть рухатися до нового життя вже зараз. Маленькі кроки наближатимуть вас до мети, і ви зможете насолоджуватися самим процесом, адже точно будете знати, чого прагнете.
Позитивною практикою буде, якщо відповіді та мрії записувати в щоденник. Терапевтичні щоденники – це популярна й ефективна техніка, що застосовується в різних підходах психотерапії та приносить значну користь.Так, франківська психотерапевтка Анна Шийчук розробила спеціальні щоденники, які допомагають упорядкувати думки, краще пізнати себе та отримати базову психологічну підтримку, знижуючи рівень стресу, особливо в період війни.
Втім, якщо ви тривало перебуваєте в такому стані, не можете самостійно побороти синдром відкладеного життя, це може призвести до викривленого сприйняття себе та своїх цінностей, а також стати причиною апатії чи навіть депресії. В такому випадку потрібно звертатися до кваліфікованих фахівців.