У світі, де блогери часто знімають відео в хромованих квартирах хмарочосів або орендованих віллах, історія Мустафи Фаваді звучить несподівано. Народжений у Багдаді, він починав як звичайний хлопець з камерою та мрією допомогти матері. А сьогодні — іноземець, який обрав для життя стару хату на Прикарпатті, самостійно її ремонтує, заводить котів і знімає щирий, реальний контент, за яким щодня стежать мільйони, пише frankivchanka.info. Історія про те, як із гарячого Іраку через міста України він прийшов до тиші прикарпатського села і знайшов там справжній дім.
Як усе починалося
Мустафа народився в іракській столиці. Вже в юності мусив подорослішати: після смерті батька саме на ньому лежала відповідальність за родину. У 2017 році він запустив свій YouTube-канал спочатку для іракської аудиторії. Це були прості, побутові відео, де Мустафа ділився повсякденними переживаннями, жартував, реагував на популярні теми. Без глянцю, без дорогих декорацій — лише правда і харизма.
Його щирість і працьовитість швидко знайшли свого глядача: за рік він зібрав понад три мільйони підписників. Але Мустафа хотів більшого — не в цифрах, а в сенсах. Він вирішив поїхати за кордон, щоб спробувати щось нове. Його товариш навчався в медичному університеті в Україні й порадив приїхати саме сюди.
Довгий шлях до села
Мустафа переїхав до України у 2018 році. Він спробував жити в Києві, Одесі, Харкові, Луцьку, Рівному. У кожному місті — нові влоги, нові історії. Він спілкувався з людьми, вивчав мови (спочатку російську, згодом — українську), пробував адаптуватися до різних ритмів. У відео розповідав про своє сприйняття культури, ділився емоціями, пробував локальні страви.
Проте справжнє відчуття дому з’явилося тоді, коли він осів в Івано-Франківську. Тут Мустафа почав серйозно вивчати українську мову, публікувати україномовні відео, а згодом — задумався про життя в селі. Йому хотілося автентики, реальності, повільності. І контент — відповідний.
Стара хата — нова місія
Восени 2024 року Мустафа знайшов хату в Демешківцях, що на Івано-Франківщині. Будинок 1959 року стояв пусткою понад 10 років. Не було ні води, ні каналізації — тільки світло і газ. Друзі крутили пальцем біля скроні, попереджали, що він не витримає. Але блогер вирішив інакше: він не лише оселився тут, а й перетворив хату на центр творчості й приклад урбанізації навпаки.
Мустафа взявся за ремонт свого нового дому самостійно, вкладаючи у кожен крок не лише власні сили, а й душу. Спершу він ретельно пофарбував стіни як ззовні, так і всередині будинку, надаючи їм свіжого вигляду і затишку. Особливою гордістю для нього стала фактурна штукатурка, яку він наніс на одну зі стін — це надало інтер’єру оригінальності та тепла, створивши атмосферу справжнього українського дому.
Мустафа не зупинився лише на косметичних змінах. Він взявся за меблі, які збирав власноруч. Для кухні та інших кімнат він замовив спеціальні плити, які сам розпиляв і склав у тумбочки та шухляди. Щоб зробити їх більш привабливими і сучасними, старі меблі були перефарбовані, а потім прикріплені до стін — тепер у цих поличках зберігається посуд. Оригінальною деталлю став умивальник, який Мустафа розмістив біля вікна, щоб під час миття посуду чи рук можна було милуватися садом за вікном.
Для спальні він також самостійно зібрав ліжко, вкладаючи у це максимум уваги до деталей. Інша кімната наразі перетворена на спортзал — Мустафа підтримує себе у формі, але вже має плани облаштувати там студію для монтажу відео. Для цього він хоче встановити комп’ютер і створити комфортне робоче місце. Спортзал же планує перенести в окреме приміщення — у стодолу, де вже навіть залив фундамент, готуючи це приміщення до майбутніх змін.
Однією з головних проблем будинку була відсутність водопостачання. Проте Мустафа знайшов вихід: на криниці встановив електричну помпу, що дозволяє тепер без проблем доставляти воду в дім. Також купив бойлер, аби мати гарячу воду — раніше доводилося набирати холодну воду з криниці і гріти її окремо, що було дуже незручно.
Попереду ще залишаються роботи з облаштування каналізації, але Мустафа впевнений, що це питання незабаром буде вирішене і тоді його оселя буде повністю готовою до комфортного життя.
Окрім ремонту будинку, Мустафа активно займається і прилеглою територією. Він доглядає сад, де ростуть різноманітні плодові дерева — груші, сливи, вишні, а також виноград. Територія потребувала уваги, тож він косить траву, прибирає сміття і облаштовує затишні куточки.
Для декоративного оформлення подвір’я він виготовив оригінальні прикраси зі старих автомобільних коліс — очистив їх, пофарбував і розставив по ділянці, створивши живописні акценти. Серед квітів, які посадив Мустафа, особливо виділяються чорнобривці — яскраві, пахучі, які додали кольору і настрою саду. Також він зробив маленький парканчик, який гармонійно вписується в загальну атмосферу сільського подвір’я.
З перших днів він почав вести YouTube-серіал про сільське життя. Кожен етап ремонту — окреме відео:
- як штукатурив і фарбував стіни;
- як укладав ламінат;
- як сам зібрав кухню з недорогих деталей;
- як облаштував ванну, гардеробну і спальню;
- як прикрашав сад і двір старими колесами та квітами.
Плани на майбутнє
Мустафа мріє зробити зі своєї хати невеликий центр культури — місце, де туристи з різних країн могли б побачити справжню Україну. Також він хоче долучити сусідів до створення локального продукту — натурального сиру чи джему, який популяризуватиме село. Він каже, що село має потенціал, якщо знайти правильний підхід.
Контент без постановки: щирість як стратегія
Феномен Мустафи — у його правдивості. Він не створює образ супергероя. Його влоги — це суміш побуту, гумору, соціальної адаптації й любові до України. І це викликає довіру.
У його відео немає сценарію — лише життя. Ось він під’єднує помпу до криниці. Ось виносить відра з цементом. Ось — садить чорнобривці. А ось — жартує з сусідкою, яка принесла холодець. До речі, в кадр потрапляють і місцеві мешканці — не як екзотика, а як частина його спільноти. І вони це відчувають.
Окремий напрямок контенту — мова. Мустафа знімає ролики про українські слова, зокрема діалектизми (“бульба”, “мандибурка”, “ріпа”). Попри те, що українська — не рідна для нього, Мустафа нею послуговується все впевненіше.
У відео звучить не лише українська, а й суржик, місцеві говірки, слова-паразити — і це створює ефект присутності. Йому не соромно помилятися, і саме ця відвертість відкриває серця аудиторії. Його фрази розбирають на цитати, а в коментарях часто звучить: “Навчи наших депутатів так щиро говорити”.
Цифри і вплив
Його канал сьогодні має понад 6 мільйонів підписників — це більше, ніж у багатьох зірок шоу-бізнесу. Більшість аудиторії — з Близького Сходу, але українці також активно долучаються. Особливо в TikTok, де короткі ролики про українське село й котів набирають сотні тисяч переглядів.
Крім основного каналу, Мустафа розвиває Instagram, TikTok та Telegram. Він ділиться не лише відео, а й побутовими спостереженнями, фото зі села, порадами по ремонту, українськими фразами дня, навіть рецептами.
Попри велику кількість підписників, Мустафа уникає провокацій. Усі його сюжети — про життя без фільтрів, але з повагою. Він знімає, як навчається готувати борщ, як пережив першу зиму в хаті без центрального опалення, як відновлює піч, щоб вона не диміла. Часто допомогу пропонують самі глядачі — хтось надсилає поради, хтось — інструменти.
Він перетворює село — віртуально — на точку культурного обміну!
Коти, качки і комунікація з сусідами
Мустафа живе не один. З ним — його улюблениця Люся, яка стала родоначальницею сільської котячої імперії. Зараз у нього шестеро дорослих котів і ще кілька кошенят. “Скоро треба буде котячу школу відкривати”, — жартує блогер.
Іноді трапляються кумедні ситуації — наприклад, сусідка запідозрила одного з його котів у вбивстві качки. Але все вирішилося мирно, як і заведено в добросусідських селах.
З сусідами Мустафа підтримує дружні стосунки. Допомагає їм садити город, а вони пригощають його борщем, варениками й компотом. У кожному відео він наголошує: “Тут — дуже хороші люди”. Та спочатку сільські мешканці поставилися до Мустафи насторожено. Іноземець, ще й із камерою? Але з часом усе змінилось. Він не просто став своїм, а й отримав справжню підтримку. Йому допомагають, радять, дарують домашні закрутки, показують, як правильно косити або сіяти. На відео видно, як бабусі щиро з ним розмовляють, а сусіди зупиняються порадити, що краще посадити біля хати.
Пам’ять про війну та віра в майбутнє
Мустафа не уникає теми війни. Він добре пам’ятає, що таке бомбардування — пережив це в Іраку у дитинстві. Тому, коли над селом пролітають ракети, його охоплює тривога. Проте він вірить у перемогу.
“Все буде Україна”, — говорить Мустафа наприкінці багатьох відео. І це не просто слова, а позиція — особиста, щира, без пафосу.