Що таке зона комфорту та чи варто франківчанкам із неї виходити

Сьогодні від багатьох франківських психологів та коучів можна почути: якщо хочеш досягнути успіху та самореалізуватись, потрібно вийти із зони комфорту. Це викликає величезний супротив: навіщо залишати місце, де мені добре? Може, я навпаки стараюсь створити собі максимально зручні умови? І взагалі, відколи це комфорт сприймається як щось негативне – досліджуємо з frankivchanka.info.

Що таке зона комфорту 

Кожен з нас інстинктивно мріє про визначеність, стабільність та відсутність стресу. Але чи можливе взагалі таке затишне життя і чи справді це є кінцевою метою? Дуже часто спокійне затишне життя є ілюзією та самообманом. Людина поступово погоджується на менше та потопає в речах, до яких вона звикла, навіть не усвідомлюючи, що застряє на місці. Адже так зручно. А щось змінювати страшно. Але криза та труднощі завжди відкривають дорогу до нових можливостей, перспектив та розвитку. Однак набагато простіше ховатися за ілюзорною стабільністю та зручністю. 

Ще з часів наших далеких предків, які боролися за виживання в дикій природі, в нас заклалося глибоке прагнення до безпеки та стабільності. Це інстинкт, який допомагав нам виживати. Проте, той самий інстинкт, який колись врятував нас від хижаків, сьогодні може стати перешкодою для особистісного зростання.

В кожної людини є певні сфери, які потребують вдосконалення: ненайкраща робота, токсичні стосунки, обмежуючі установки, деструктивне оточення тощо. Для того, щоб щось змінити, необхідні рішучі дії. І як тільки ми намагаємося вийти на арену життєвих битв, мозок сприймає це як загрозу та починає протестувати. Як вірний охоронець, він використовує різні хитрощі, щоб “захистити” нас від змін: від спокусливих відволікань до страхів перед невідомістю. На жаль, ігнорування проблеми ніяк її не вирішує. Навпаки, вона розростається і приносить все більші страждання та психологічні проблеми.

Це виглядає наче балансування на вагах: з одного боку зона звички (яка далеко не завжди є комфортною), з іншого – зона можливостей. Головне – усвідомити свою готовність до цього балансу і поступово переносити вагу на шальку з новими можливостями. Багатьох лякає, що доведеться негайно залишити зону звички. Але це зовсім не потрібно. Поступове розширення зони комфорту дозволить інтегрувати зміни та розвиток у звичне середовище природно, без стресу та дискомфорту.

Як з’явився термін “зона комфорту”

Термін “зона комфорту” з’явився у книжці Джудіт М. Барвлік. “Небезпека в зоні комфорту” була написана для власників бізнесу. Головною ідеєю було те, що працівники виконують свої обов’язки значно ефективніше, якщо перебувають в певному напруженні. Тому для того, щоб підвищити ефективність компанії, необхідно створювати для співробітників певний рівень стресу, виводячи їх із зони їхнього комфорту.

Поступово термін вийшов за межі бізнесу та втратив початкове значення. Сьогодні ним найчастіше користуються коучі та тренери із саморозвитку, наголошуючи, що найбільші досягнення людини знаходяться поза межами її зони комфорту.

Важливо розуміти, що під цим терміном мається на увазі не реальний простір, а поведінка та внутрішнє ставлення. Це звична модель поведінки, яка здається найбільш безпечною та комфортною. Ключовим словом тут буде саме “звична” – ви знаєте цей шлях, все йде за знайомою моделлю поведінки. Зона комфорту для кожної людини є дуже індивідуальною і залежить від конкретної особистості. Наприклад, екстраверти без проблем спілкуються з незнайомими людьми, тоді як для інтроверта це буде випробуванням.

Якщо з психологічної точки зору розглядати питання зони комфорту, то цей простір – це дискомфорт та різні психологічні рани, ретельно сховані в підсвідомості. Тому якщо людина хоче змінити сценарій поведінки, який їй не надто подобається, їй потрібно вийти із зони комфорту та змінити звичні життєві установки.

Принцип світлофора 

Дуже спрощує розуміння цього питання так званий принцип світлофора, згідно з яким людина може рухатися в трьох різних зонах: зоні комфорту (зелений колір), зоні росту (жовтий) та зоні паніки (червоний). Відповідно ці зміни приймаються людиною як приємні, терпимі або болючі.

Перша зелена зона для людини найприємніша. Вона сприймається психікою як комфортна та безпечна та асоціюється тільки з приємними речами. Однак ця зона має ще другу назву – зона смерті. Довге перебування в цій зоні шкідливе для людини.

В зоні росту перед людиною виникають нові виклики: ситуації, з якими вона раніше не стикалась і які вимагають нових моделей поведінки та переосмислення. Однак щоб перейти в цю зону, потрібна сміливість, а також чималі зусилля та енергія. Перехід у зону росту не означає повну зміну особистості чи неповернення до старого “я”. У людини просто з’являються нові знання, які стають знайомими та звичними, і, відповідно, зелена зона комфорту розширюється. Відбувається зміцнення впевненості в собі та розвиток особистості.

Франківчанкам, як і жителькам інших міст, дуже важливо підходити до розвитку обережно та виважено, враховуючи власні межі та не вимагаючи від себе зайвого. Адже існує ще третя червона зона – так звана зона паніки. Вона настає в тому випадку, якщо психіка людини вирішує, що перешкода занадто велика та нездоланна. Також це може трапитися, якщо людина виконує кілька справ одночасно та відчуває високий тиск або індивідуально класифікує завдання чи ситуацію як психологічно або фізично загрозливу. Перебуваючи в цій зоні, людина відчуває абсолютний стрес або безсилля від власного перевантаження, які супроводжуються такими фізичними симптомами як тремтіння, тахікардія, запаморочення, пітливість та нудота. Психіка сприймає цю зону як чисте напруження та реагує рефлексом втечі – поверненням до зеленої зони.

3 найбільших страхи із зони паніки 

Дуже часто невпевненість у своїх силах та різні страхи зупиняють людину здійснити власні мрії та бажання. Наступні 3 основні великі страхи часто призводять до того, що людина вибирає режим “здай без спроб”. 

Страх відмови 

Перші кроки на шляху до майстерності часто супроводжує страх невдачі. Опинившись між професіоналами, новачок може відчувати невпевненість. Страх відмови та осуду блокує його діяльність: йому стає складно знайомитись із новою сферою діяльності та проявляти себе. Людина панічно боїться помилитися та показати слабкість, бачачи в цьому загрозу неприйняття. 

Однак важливо розуміти, що кожен експерт колись був новачком. Помилки – це не ознака невдачі, а невід’ємна частина процесу навчання. Критику слід сприймати як можливість для вдосконалення, а не як загрозу. Завдяки наполегливості та готовності вчитися, кожен може досягти високих результатів.

Страх приймати рішення

Кожна людина щодня приймає безліч рішень, при чому робить це абсолютно спокійно, без будь-яких страхів чи проблем. От тільки нюанс в тому, що мова йде про дрібні повсякденні рішення. Людина приймає їх особливо не задумуючись, майже несвідомо. А от коли справа доходить до того, щоб у незнайомій ситуації прийняти серйозні рішення, які можуть навіть впливати на інших, виникає сильна тривога, нерішучість і навіть сумніви у здатності самостійно приймати рішення. Людина безкінечно обмірковує альтернативи та очікування, переваги та недоліки, і всі ці роздуми значно ускладнюють процес прийняття рішення. І людина з зони комфорту потрапляє в зону паніки.

Страх невдачі 

Страх невдачі, наче тінь, супроводжує людину у важливі моменти життя: він паралізує перед іспитом чи співбесідою. Через нього людина дивиться на зміни майбутнього через призму тривоги та уявляє найгірші сценарії. Тобто для людини зміни сприймаються виключно як ризики, а не як нові можливості. З цієї причини людина з усіх сил намагається уникати схожих ситуацій, відчуває сильну напругу та тривогу. В результаті вона отримує дуже короткострокове полегшення: тягар здається знятим, але страх залишається. Така стратегія уникнення приводить до гальмування особистого зростання та заважає досягти успіху.

Зона комфорту: залишатися не можна виходити – де поставити кому?

Щоб змінити життя, потрібно просто розпочати… – все це дуже гарно звучить в теорії, але коли справа доходить до практики, стає складніше. У франківчанок з’являються сумніви, а чи справді варто щось змінювати, особливо якщо стара поведінка працює. І якось перспективи зустріти нових людей, нові хобі, нову роботу не надто надихають. 

Що, якщо людина все-таки почувається добре у своїй зоні комфорту? Звичайно, вона може залишитися у своїх рамках – це її вибір. Однак таке ставлення до життя є досить проблематичним: знаходячись у зоні комфорту, людина не розвивається. А це глухий кут, адже світ постійно змінюється та рухається вперед. Людина або пристосовується до цих змін та отримує безліч нових можливостей, або деградує. І це стосується не тільки роботи, але всіх сфер життя людини. Розглянемо приклад з дозвіллям. Уявіть собі людину, яка відпочиває з пляшкою слабоалкогольного напою перед телевізором. Якщо її дозвілля проходить тільки в такий спосіб, настає повна деградація. Коло потреб цієї людини з часом скорочується, зона комфорту звужується. Далі такий спосіб мислення призводить до того, що одного дня людина усвідомлює, що їй, в принципі, нічого і не потрібно, тільки пляшка горілки та місце ночівлі.

Розширення зони комфорту 

Розширюючи зону комфорту, людина отримує безліч переваг: особисте зростання, нові навички та знання, досягнення таких вершин, які раніше здавалися неосяжними тощо. Долаючи все нові й нові виклики, людина бачить свої успіхи та стає впевненою в собі, вона чудово адаптується до безкінечних змін у навколишньому середовищі.

Важливо, щоб вихід із зони комфорту був усвідомленим та обережним, без травматизації та зайвого стресу (пам’ятаємо 3 зони світлофора).

Як вийти із зони комфорту безпечно та усвідомлено

Аналіз цінностей

Дуже важливо розуміти, що особисто для вас є важливим у житті. Проаналізувавши власні цінності, можна переходити до формування цілей та завдань, які будуть справді важливими для вас. Наприклад, якщо ціль – здоров’я, то з’являється мотивація правильно харчуватися та займатися спортом, навіть якщо це не входить в зону вашого комфорту.

Розставте пріоритети 

Визначте, які саме зміни для вас зараз найважливіші та пронумеруйте їх, залежно від пріоритетності. Починайте краще з чогось простішого, і вже з часом можна буде ускладнювати завдання.

Впроваджуйте зміни поступово 

Часто франківчанкам хочеться змінити радикально “все, зразу і ще вчора”. Але результат тут буде тільки один – стрес і вигорання. Нові звички потрібно вводити поступово, даючи собі час для адаптації (не забуваємо про зони світлофора). У довгостроковій перспективі найвдалішим буде шлях маленькими кроками, але регулярно.

Робота зі страхами та сумнівами 

Проаналізуйте, які сумніви та страхи блокують досягнення цілі. Інтенсивна робота над внутрішніми відчуттями та думками дозволить з’ясувати особисті перешкоди, які стримують ваш розвиток. Прийміть їх як невід’ємну частину процесу змін та продумайте стратегії подолання на кожен день. Наприклад, якщо вам складно знайомитися з новими людьми, можна поставити собі за мету щодня вести коротку розмову з незнайомцем, наприклад, з працівником пекарні чи касиром супермаркету. Почати можна навіть з того, щоб просто привітатися з кимось на вулиці.

Залучіться підтримкою

Зовсім не обов’язково боротися зі своїми страхами наодинці. Кохана людина чи друзі можуть вас підтримувати та мотивувати. Хорошою ідеєю також буде звернутися по допомогу до психолога.

Адекватно ставтесь до помилок 

Не потрібно боятися помилок, адже вони є природною частиною процесу навчання та дають чудові можливості для професійного та особистісного росту. Хороший аналіз невдач дозволить не тільки уникнути їх у майбутньому, але й дозволить отримати безцінні знання та досвід.

Знайдіть нове хобі 

Особистий розвиток – це не лише про роботу. Відкрийте для себе безмежні можливості хобі: освойте нові навички, знайдіть однодумців або просто насолоджуйтесь новим досвідом. Вибирайте заняття, які вас захоплюють і відповідають вашим цілям. Хочете зміцнити здоров’я? Почніть займатися спортом або більше рухатися. Чи можна почати тренуватися вдома, а з часом піти в спортзал.

Винагороджуйте себе 

Дозвольте собі невеликі перерви та винагороди за свої старання. Постійне перебування в зоні росту вичерпує сили, тож невелике повернення в зону комфорту піде тільки на користь і допоможе впоратися зі стресом. Однак стежте, щоб ці розумові простої тривали адекватну кількість часу та не перейшли в хронічні.

Не тисніть 

Виходити з зони комфорту складно, це вимагає сміливості та енергії. Абсолютно нормально в нових ситуаціях відчувати тривогу та нервозність. Франківчанкам та жителькам інших міст важливо в цей момент розуміти, що подолання не означає примус. Тож не треба створювати собі додатковий тиск, адже це може викликати паніку, і тоді результату не буде. Вихід із зони комфорту потрібний для того, щоб навчитися не уникати труднощів, а впевнено ними користуватися та шукати нові можливості, зростати та відкривати нові перспективи.

Спробуйте стратегію найгіршого випадку 

Вихід із зони комфорту можуть супроводжувати не зовсім приємні наслідки, і до цього потрібно бути готовим. Але замість того, щоб нічого не робити, подумайте, що може статися найгірше. Найчастіше наслідки бувають не такими серйозними, як очікувалося спочатку, і багато страхів у підсумку виявляються безпідставними. Важливо навчитися формувати реалістичні очікування з дотриманням балансу між оцінкою поразок та невдач та повагою і довірою до себе.

Стратегія найкращого випадку

Після попереднього аналізу дуже важливо також у всіх деталях продумати й позитивні наслідки, які чекатимуть після виходу із зони комфорту. Що може статися найкраще? Як це повпливає на ваше життя, самооцінку та самопочуття? Завдяки візуалізації буде значно легше виконати поставлене завдання і йти до своєї великої мети.

Експериментуйте зі звичними речами:

• Змініть розпорядок дня. Якщо вам важко прокидатися зранку, спробуйте прокинутись раніше та зайнятись фізичними вправами чи навіть ранковою пробіжкою. 
• Спробуйте якусь абсолютно нову страву, навіть назву якої вам складно вимовити. 
• Експериментуйте зі своїм зовнішнім виглядом та стилем одягу. Що трапиться, якщо ви одягнете те, що раніше боялися навіть приміряти?
• Проаналізуйте ваше дозвілля, можливо, сидіння в телефоні та зустрічі з одними й тими ж людьми в одних і тих же кафе варто замінити на відвідування нових цікавих місць? Адже завдяки новим емоціям та новим враженням можна зарядитись позитивом на кілька днів.

Не забувайте, що найкращі умови для людини – це ті, де вона постійно розвивається та пізнає навколишній світ. Чим ширше вона дивиться на світ, тим більше можливостей перед нею відкривається і тим наповненіше її життя.