Містична сторона є в кожному місті, проте мало, хто про це знає. Чимало легенд ходить вуличками Львова, Луцька, Тернополя, але й такі історії є в Івано-Франківську. Цікаво те, що саме такі речі приваблюють людей відвідати певне місто. Легенд є дуже багато та кожна з них має якусь цікавинку у собі. Відьми, чаклунки, містичні герої завжди мають якусь неймовірну силу, яка притягує до прочитання таких розповідей. Люди зазвичай хочуть знайти в цьому щось містичне та неординарне, таке, якого ніби взагалі не існує. Проте ніхто не знає чи може взагалі існувати така реальність. Хоча багато людей, хто переконує різними фактами про такі історії. Важливо те, що рідко ці факти є підтвердженими, але здебільшого це стає легендами, якими всі цікавляться. Туристи приїжджають задля того, щоб відвідати ті місця, де були відьми та чаклували. Але таких місць небагато, вони просто не збереглися, або ж про них ніхто не знає. Легендарні відьми в історії різних століть були спалені. Їм виносили вирок за їхні дії зі сферою чаклунства. Проте така магія не відлякує людей, а навпаки захоплює. Тому кожна історія має свою особливість і містичність, які захоплюють кожного другого та дарують нові враження. Це розширює погляд людей на містику та щось незвичайне в їхньому житті та баченні, пише frankivchanka.info.
Франківська відьма
У Івано-Франківську жила Звізченська, яка займалася розпустою та чаклуванням. Вперше, коли про це дізналися люди, вони побили її різками та вигнали з міста. Звісно, через певний час жінка повернулася до Станиславова. Проте судді винесли їй вирок – скарати її на смерть. У той час за неї заступилися деякі достойні мешканці міста. А вона, у свою чергу, пообіцяла більше не робити своїх справ у місті. Тому її помилували. Але відьму строго попередили про те, щ якщо вона повернеться до розпусти, чаклування та міста, то її вже нічого не врятує від спалення. Звізченська не злякалася та повернулася до Станиславова та навіть не змінила свою поведінку, а продовжила займатися своїми справами.
Вирок Звізченської
18 травня 1719 року міський суд Станиславова все-таки виніс вирок, у якому Звізченську було визнано не тільки розпусницею, але й чаклункою, яка чимало років займалася чарами. Вони вважали, що за допомогою цього вона відібрала здоров’я у багатьох людей. Також було наголошено на тому, що вона мала попередження та її вже карали за це, але вона не виправилася. Через це її присудили спалити. Але у вироку зазначалося: «Оскільки кожен суддя мусить мати милосердя, вона має бути карана залізом по шиї, а потім спалена». Тому, мабуть, їй спочатку відрубали голову, а потім спалили. Насправді, тодішні станиславівські судді проявили, як на той час, терплячість і поміркованість. Оскільки, якщо порівнювати те, що у німецькому місті Вюрцбургу за три роки публічно спалили 157 відьом. Таких історій було вдосталь. Івано-Франківська відьма Звізченська була спалена триста років тому за свої дії та брехню.
Скоєне нею часто згадують у Івано-Франківську, проте відомостей про інших чарівниць немає. Можливо, вона була одна така, а можливо, що інших просто не спалювали. Проте історія залишається історією. Люди таке полюбляють та із задоволенням слухають, оскільки це здається взагалі нереальним і надприродним. Такі історії приваблюють туристів, особливо тоді, коли є будівлі, в яких жили відьми та там залишилися якісь спогади про них. Але таких будинків мало, тому не завжди можна відчути на собі всю атмосферу життя минулого. Звінченська зіграла важливу роль у тогочасному суспільстві та відзначилася у легендах мешканців, тому й часто згадується саме про її спалення.
