Катерина Коссаковська керувала Станиславовом майже тридцять років. У середині 18 століття Івано-Франківськ несподівано опинився ледь не в центрі польських політичних інтриг. А все через те, що Катерина ворогувала з королем, пише frankivchanka.info.
Всі ми знаємо, що засновником Станиславова був Андрій Потоцький. Та вона також мала відношення до нього. Її дідусь, Фелікс Потоцький, був братом Андрія.
Хто керував Станиславовом від часу його заснування?
Андрій Потоцький заснував місто Станиславів у 1662 році і до своєї смерті правив, тобто до 1961 року. Згодом управління на себе перейняла його дружина Анна Рисінська-Потоцька. Далі цю місію виконував їхній син до 1751 року – Юзеф Потоцький.
Після нього місто отримав Станіслав Потоцький – син Юзефа. Проте він помер в 1760 році, тому довго він не керував. Ще рік Станиславовом управляла Гелена – дружина Станіслава. Проте й за рік померла вона. У них було багато дітей, крім доньок, ще чотири сина. Але частина з них були неповнолітніми на момент його смерті. Ключ від міста отримав Вінцентій.
З 1761 року управляти містом почала Катерина Коссаковська. Саме вона була родичкою Потоцьких, а точніше – троюрідною тіткою дітям Станіслава.
Факти з діяльності Катерини Коссаковської
Катерина Коссаковська народилася в 1722 році, проте дата є приблизною, оскільки різні джерела подають приблизні роки народження, у фамільному маєтку Тлумачі, в родині шляхтича Єжи Потоцького. На її освіту в родині не дуже звертали увагу. У неї було ще троє братів і дві сестри. Одна із сестер була зведеною від першого шлюбу батька.
1744 року вона одружилася зі своїм родичем Станіславом Коссаковським. Він був заможний, але хворобливий, кульгавий та невисокого зросту. Їхні сучасники висміювали цей шлюб у саркастичних віршах. Дітей не мали. Після смерті чоловіка Катерина стала заможною, вільною та дуже впливовою жінкою. Вона почала активно займатися політикою, а саме підтримувати польську шляхту, яка виступала проти короля Станіслава Августа (протеже російської імператриці Катерини ІІ). Саме через це російські війська неодноразово підходили до Станиславова. Вперше це трапилося, коли Катерина підтримала магнатів у 1764 році. Останні виступили проти виборів нового короля. Тоді місто взяли штурмом, Катерина встигла втекти до Румунії, передавши управління Юзефу Потоцькому. Наступного разу проблеми виникли у 1768 році, коли російські війська підходили двічі до тогочасного Івано-Франківська. Після поразки конфедератів вона змогла повернутися до Станиславова. У 1771 році Катерина викупила місто в старшого спадкоємця – Юзефа Потоцького. Це вартувало їй 1,5 мільйонів золотих разом з боргами.
Катерина мріяла перетворити Станиславів на осередок культурного життя. Проте їй не пощастило та її мрії не було суджено здійснитися, тому що Польщу розривали політичні конфлікти, які призвели до першого поділу країни. У результаті вийшло так, що Галичина опинилася під контролем Австро-Угорської імперії. Тоді за наказом імператора адміністрація припинила роботу та туди скерували австрійський воєнний гарнізон. Катерині, звісно, вдалося зберегти за собою певні повноваження. За рахунок дипломатичних талантів та хабарів вона змінювала міських старост один за одним. Особливо тих, хто їй не подобався. Не знаючи німецької мови, вона налагодила стосунки з Марією-Терезією та імператом.
1787 року Катерина відкрила публічну школу для дівчат, яка стала першою у всьому регіоні.
Протягом всього свого життя Коссаковська допомагала усій родині Потоцьких грошима. Окрім цього, вона намагалася «відбілити» їхню репутацію при дворі. За останнє її називали «прачкою Потоцьких». У різних джерелах її описують як жінку з неймовірним почуттям гумору та гостру на язик, незважаючи на те, що такі речі шокували поважну аристократію. Прикладом цього є її відповідь на прохання військового коменданта міста видати деревину на шибеницю для австрійського солдату:
«Знаю та поважаю життя жовнірів, тому не маю дерева на шибеницю солдату. А ось якби вішали старосту, то не пожалкувала б і цілого лісу»
З часом Катерина втомилася від боротьби з австрійською адміністрацією. Також вона влізла у шалені борги, тому продала місто у 1792 році своєму родичу Антонію Протазію Потоцькому. Він був відомим фінансистом. Катерина віддала місто за 2 мільйони злотих. Сама померла приблизно тоді, коли їй виповнився 81 рік, у Кристинополі, який купила незадовго до смерті. Це місто також було засноване Потоцькими.
