У 19 столітті Станіславів старався не відставати від великих міст Австро-Угорської імперії у світському житті. Пани й панянки міста збиралися на пишні бали, під вишукану музику і добрий алкоголь кружляли у танцях. Поважні родини Станіславова мусили вміти танцювати і добре знати усі тонкощі бального етикету. Де саме у місті проводили бали, хто на них ходив та які вимоги до відвідувачів ставили – пишемо далі на frankivchanka.info.
Одяг і аксесуари для балів
Упродовж 19 століття бали на Галичині набули неабиякої уваги. Саме той період розважальних заходів у наш час вважають еталонними. Обов’язковими умовами для відвідування балів був конкретний дрескод. Для жінок рекомендували вдягати сукні, а для чоловіків – смокінг чи фрак. Крім того, використовували білі рукавиці і циліндр.
Усім танцювальним процесом керував аранжер. Він оголошував послідовність танців, фігур, різних елементів. Зазвичай бали починали із полонезу. А на завершення – танцювали мазурку. Серед популярних на той момент танців називають вальс із котильйоном, лансієр та кадриль. До речі, котильйоном на Галичині називали також один із елементів дрескоду – бутоньєрку квітів, які дарувала панянка своєму партнеру по танцям. А у відповідь мала отримати солодощі, передає «Репортер».
Переважно аби потрапити на бал, необхідно було отримати спеціальне запрошення. Їх видавали у спеціальній книжечці, у яку записували програму всього вечора. Її називали карнетом. Дама, котра отримувала таке запрошення, вказувала у ньому імена партнерів, а також танці, які бажає виконати. Згодом карнет використовували як аксесуар. А за його виглядом можна було дізнатися чимало цікавого про даму-власницю. Чимало балів мали церемонію вибору королеви заходу.
Етикет і традиції
Якщо панянка не була заміжньою, відвідати бал вона могла тільки у компанії. Зазвичай це була своєрідна «опікунка», котра проводила дівчину на захід. Коли її намагався запросити який парубок чи пан на танець, він мав просити дозволу саме у старшої гості балу, вклонившись перед тим обом.
Запросити на танець одну жінку цілих три рази вважалося за правилами етикету не дозволеним. Робити таке міг тільки чоловік панянки. А під час самого танцю пари переважно не розмовляли і поводили себе стримано й поважно. Відвідувачі неодноразово стверджували, що всі всіх на балі знали, однак поводилися наче незнайомці.
У тодішньому Станіславові працювали у ресторанах спеціальні танцюристи-фордансери. Їхнім завданням було зробити так, аби самотні відвідувачки балів не сумували. Чоловіки володіли усіма правилами етикету, мали хороші манери. Такою професією займалися і жінки, але побачити їх можна було значно рідше.
Де і хто відвідував бали у Станіславові
Станіславські бали проводили на другому поверсі Міщанського казино, що на нинішній вулиці Незалежності. На той час організувати бали могли колеги з однієї спеціальності, місця роботи. До прикладу, свої заходи часто проводили адвокати, лікарі, вчителі, урядовці та журналісти.
Організовували розважання і гімназисти. Більше того – у Станіславській чоловічій гімназії працював «Батьківський кружок». Він проводив розваги для молодих людей, а також курси із танців. Наприкінці занять влаштовували бали. Запрошували на них дівчат із гімназії «Рідної школи, а також семінарії сестер-василіянок.
Відвідували бали не тільки жителі міста Станіславова, але й інтелігенція із сільської місцевості. Вони могли не просто розважитися на балах, але і знайти партнера для одруження. Чимало історичних оповідей про бали говорили про те, як молодь готувалася до балів – матері шили дівчатам одяг, а хлопці – відчищали костюми і взуття.
