Цю людину поза всяких сумнівів можна назвати легендою. Її оперний спів підкорював сцени європейських і американських міст. На честь Ірини Маланюк назвали обласну філармонію у її рідному місті Івано-Франківську. Про життя та творчість видатної української виконавиці – читайте далі на frankivchanka.info.
Родовід, дитинство і молодість
Ірина Маланюк народилася у Станіславові взимку 1919 року. Серед далеких прародичів майбутньої зірки був герцог Гіз – це нащадок претендента на французький трон. Наприкінці 18 століття він переїхав із батьківщини. Причиною цього стала революція. Герцог вирушив до Австро-Угорщини. Імператор Франц порадив йому навіть поміняти прізвище на «Кіш». Відтак герцог доєднався до угорського монархічного двору.
Мати Ірини Маланюк була одружена із представником австрійського війська – лікарем, а пізніше – полковником Української Галицької армії Осипом Маланюком. Він, до речі, є родичем знаменитої Соломії Крушельницьої. У 1911 батьки Ірини одружилися. Дитинство співачки пройшло у середмісті Станіславова. У кам’яниці на вулиці Грушевського батько займався приватною лікарської ординацією, передає «ПІК».
Навчалася Ірина у приватному навчальному закладі імен Шашкевича. А згодом – у Станіславській українській жіночій гімназії, що розташована нині на вулиці Шевченка. Там майбутня зірка вперше і виступила перед аудиторією. Вона зіграла у опері для дітей «Коза-дереза». У цьому творі Миколи Лисенка Ірина була в ролі Лисички. Під час виступу на талант дитини звернув увагу диригент і композитор Ярослав Барнич. Він сказав, що майбутнє у неї велике. Опісля цього навчального закладу навчалася у консерваторії в Станіславові. Він діяв при Польському товаристві імені Монюшка.
Перші великі виступи і світове турне
У тридцятих роках Ірина Маланюк вперше виступила на великій сцені в опері «Віндзорські жартівниці». Через деякий час уже тренувала свою майстерність в Адама Дідура та Анни Бар-Мільденбург. Співачка навчалася у Львові та Відні відповідно. У згодом – відточувала майстерність у Зальцбурзі, виконувала партії солістки у театрах Мюнхена, Граца, Відня та Львова. Великі міста післявоєнної Європи стали для Ірини вже звичною аудиторією.
Оперна співачка виступила на прем’єрі всесвітньо відомого твору швейцарського композитора Віллі Буркгарда. Це була вистава під назвою «Чорний павук». Опера написана на основі знаменитої швейцарської казки, складеної місцевим священником Альбертом Біціусом.
Через деякий час Ірина Маланюк змогла підкорити великі сцени не тільки європейського, але і американських континентів. Франківка виступала в оперних театрах Аргентини, Великобританії, Іспанії, Італії, Франції. У 1957 році німецький уряд присвоїв Ірині почесне звання камерної співачки. А згодом уже міністерство в Австрії відмітило її талант «Почесним знаком у сфері мистецтва і науки». Пізніше у цій країні співачка отримала і статус камерної виконавиці. У рідній країні вона отримала ступінь почесного професора музичної академії імені Лисенка у Львові.
Ірина Маланюк закінчила виступати у сімдесятих роках. Після цього співачка стала викладати у австрійський академіях та університетах. Навчала Ірина і студентів у Львові та рідному Івано-Франківську. Тут вона давала майстер-класи для юних виконавців і студентів. Наприкінці 90-х років видала автобіографічну книгу під назвою «Голос серця». Померла видатна оперна співачка у березні 2009 року в Австрії, там і похована. Її іменем назвали Івано-Франківську обласну філармонію, а також навчальну зал Університету музики й мистецтва міста Грац, що в Австрії.
