Наприкінці 19 століття у прикарпатському селі Білі Ослави народилася Марія Ленерт. Ця дотепна дівчинка із невеликого галицького села стала видатною поетесою й інтелектуалкою. Знають її під ім’ям Марійка Підгірянка. У наш час одна із небагатьох вулиць Івано-Франківська, що названі на честь жінок, має саме її ймення. Про життя і творчість поетеси – пишемо далі на frankivchanka.info.
Дитинство, сім’я і кар’єра
Батько Марійки був лісничим на Надвірнянщині. За походження – німець на прізвище Ланерт. Мати – українка. Проживала родина в селі Білі Ослави. Ще змалечку дівчина цікавилася літературою й письмом. Особлива жага була до віршів. Перші поетичні кроки юна письменниця робить у 13 років. У 1900 році Марійка успішно завершила навчання у Львівській учительській семінарії. Вона здобула диплом і право на викладання в школах.
Понад чотири десятки років Марійка віддала педагогічній праці. Вона навчала дітей писемності у селах Галичини та Закарпаття. Поряд із цим не зупинялася із літературною діяльністю. Свої твори Марійка вперше опублікувала у періодичних виданнях на початку 20 століття. А у 1908 році вийшла її перша збірка під назвою «Відгуки душі», пише портал «ukrainky».
У певний період працювала у школі села Рудне. Там познайомилася із місцевим вчителем Августином Домбровським. У майбутньому цей чоловік стане відомим громадським діячем і політиком – послом ради УНР. Пара одружилася у 1905 році. Дітей вони виховали надзвичайно грамотних і освічених. Усі четверо – справжні інтелектуали. Остап став викладати французьку у університеті Львова. В той час із німецької мови перекладав Роман, до того ж він працював у мюнхенській газеті. Дарія стала викладачкою мови і літератури. А Маркіян – інженером, громадським діячем української діаспори.
Літературна діяльність Марійки Підгірянки
Здебільшого поетеса писала для дітей. У її творах – прагнення до кращого майбутнього, описи природи Галичини й Карпат. Дуже часто вірші авторки вважали помилково народними піснями. Серед таких – «Вечір», «Що роблю я, що я дію» та «Співанки». Це було не випадково, адже Марійка любила використовувати у збірках мотиви українського фольклору. Та відома поетеса не тільки короткою формою, але і поемами.
Серед цих творів – «Мати-страдниця». Її авторка написала у 1919 році. У цій поемі оповідається про життя вигнанців із західної України у період Першої Світової війни. Тоді велика кількість галичан загинуло в концтаборах від епідемій і голоду. Своєрідною особливістю твору є «сповідь» головної героїні – це 12 пісень-голосінь.
За час радянської влади такі збірки Марійки Підгірянки не видавили. Тільки в окремих журналах можна було натрапити на вірші авторки. А друком виходили тільки невеликі збірки для дітей – казки про школярів, тваринок, природу та інше. У шістдесятих роках у видавництві міста Ужгород надрукували колективну збірку авторів під назвою «Гірські квіти». Марійка Підгірянка померла 1963 року. Її поховали на Личаківському кладовищі Львова.
Уже в період незалежної України видавництва Івано-Франківська, Коломиї, Ужгорода та Києва почали видавати збірки поетеси. Друком вийшли вісім великих видань поезії Марійки. А вже у 2009 році син видатної поетеси Маркіян за свої гроші видав великий том «Для країни вірно жиймо». Це було найбільш повне зібрання творів Марійки Підгірянки. Його надрукувало видавництво «Нова Зоря» у Івано-Франківську. На честь поетеси названа вулиця у Івано-Франківську, а також – театр ляльок. У селах і містах Галичини є декілька музеїв її імені, пам’ятники. В честь поетеси названі також літературні премії та конкурси.
