Жіночий монастир у Гошеві: історія спільноти, яка роками піклувалася про ближніх

Жіночий монастир Різдва Пресвятої Богородиці, що в прикарпатському селі Гошів, заснували ще на початку 20 століття. Очолила цю обитель Тереза-Текля Юзефів. Упродовж всієї історії існування монастиря сестри активно проводили просвітницьку і виховну роботу, займалися благодійними ініціативами. На заваді їхньої діяльності ставала комуністична влада – совіти відправили черниць на тривале й далеке заслання, а приміщення монастиря зробили медичним закладом для душевнохворих. Втім, справу черниць відродили. Сестри займаються місіонерськими справами, благодійництвом та вихованням. А в селі спорудили нову обитель із каплицею, трапезною, бібліотекою та прогулянковим двором. Хто і коли заснував монастир та як його вдалося відродити – пишемо далі на frankivchanka.info.

Заснування Згромадження Сестер Пресвятої Родини

У селі Новий Мартинів неподалік Івано-Франківська 1884 року народилася Текля Юзефів – сестра Тереза. Ця жінка стала засновницею Згромадження Сестер Пресвятої Родини. Вона народилася у бідній родині, тому якісну освіту здобути не вдалося. Батьки Терези померли рано, дівчинкою опікувався священик Олександр Дикий. Отець на той момент був настоятелем місцевого храму у селі. Його вважали відданим церкві, енергійним та люблячим парохом.

Фото: zspr.org.ua

Свої вміння, знання і наснагу отець Олександр намагався передати Терезі. Під опікою священника дівчинка виховувалася у традиціях греко-католицької церкви. Священник намагався влаштувати її до сестер Василіянок, однак їй бракувало освіти. Невдовзі вони переїхали до села Цебелів, там розташований монастир святого Йосифа. Ця обитель мала доволі строгі вимоги. Тереза тяжко хворіла у той час, отець Олександр зумів залишити дівчинку на опіку сестер, а сам вирішив заснувати місцевості нове Згромадження, із легшими і простішими вимогами до черниць. 

У 1911 році монахині переїхали до села Гошів. Саме цей рік і вважається датою заснування Згромадження Сестер Пресвятої Родини. Черниці щодня відвідували літургію, навчали дівчат, доглядали за хворими, піклувалися про стареньких  поралися на полях. Отець Олександр Дикий прийняв до монастиря перших п’ятьох молодих кандидаток у сестри, серед яких була і Текля Юзефів. Згодом до спільноти долучилося ще троє людей, передають на офіційному сайті Згромадження. 

Фото: zspr.org.ua

20-ті роки: період розквіту Згромадження

Згромадження активно розвивало свої благодійні та місіонерські справи. У 1921 році чимало жінок просилися на прийняття до монастиря, однак місця на проживання усіх не вистачало. Сестри вирішують будувати нове приміщення. У 1922 році духовним керівником установи став отець Софрон Дякович. Кількість сестер у монастирі щороку зростала. Священники проводили для черниць різноманітні вишколи, а також організовує для них курси – жінок навчають виховательської та медичної справ. 

У ті ж роки монастирю дозволили спорудити капличку. Священство і монахині запровадили щоденні молитви. Сестри монастиря здобули у місцевого населення та духівників регіону велику довіру. 1927 року Згромадження отримало офіційні затвердження від Львівської, Станіславської та Премиської дієцезій. У період 1920-х років сестри монастиря проводили активну діяльність у сиротинцях і закладах догляду за старенькими. У ті роки до Гошева приїздив митрополит Андрей Шептицький. 

Фото: zspr.org.ua

Друга Світова війна

Бойові дії та окупація заставили монахинь покидати свої будинки та заклади, якими вони опікувалися. У селі доводилося жити дуже бідно – сестри тяжко працювали. Чимало монахинь мали медичну освіту, багато хто здобував її прямо в часи війни. Завдяки цьому, їхня праця знадобилася у госпіталях. Не стала на заваді цій справі навіть епідемія тифу. Черниці безперервно піклувалися про хворих та поранених.

Деяка кількість сестер монастиря направилася до міста Чортків. Там місцева лікарня просила допомоги у пранні білизни. У 1941 році снаряди влучили у хрест Гошівського храму. Військові конфіскували у монахинь корів, свиней та коней. Та це не змусило монахинь залишити піклування про дітей-сиріт, хворих та стареньких. У 1944 році померла засновниця Згромадження сестра Тереза. 

Фото: zspr.org.ua

Радянська окупація: підпілля, переслідування і заслання

У сорокових роках радянська влада ліквідувала греко-католицьку церкву. Священнослужителів та монахинь почали переслідувати. У 1947 році комуністична влада та «енкаведисти» навідалися до монастиря в Гошеві. Вони обшукали приміщення обителі, допитували монахинь. Совіти вимагали від сестер перейти до православної церкви. Після тривалий допитів і переслідування у монастирі залишилося лише 5 черниць. До них часто приходили співробітники правоохоронних органів. Решту сестер священство відпустило заради їхньої ж безпеки.

У 1950-роках монахинь, які залишилися в Гошеві, заслали до Сибіру. Вони перебували в ув’язненні у місті Чита. Умови там були жахливими – люди голодували та жили в холоді. В одній кімнаті могло проживати 8 сімей. Про жодну гігієну та новий одяг і годі було говорити. Невдовзі сестрам вдалося переміститися до кімнати із меншою кількістю жителів – мешкали в ній виключно жінки. А згодом монахині знайшли роботу: хтось працював на побутовому комбінаті, хтось прибирав у магазині, хтось працював на ремеслами. Кожного тижня черниці відправляли до Москви листи із вимогою пояснити, за що їх тримають в ув’язненні. Очікувано, відповіді ніякої не отримували. 

Упродовж тривалого підпільного діяння священнослужителі греко-католицької церкви нелегально проводили богослужіння, висвячували молодих священиків, влаштовували духовну й просвітницьку роботу, видавали літературу. У цьому їм активно допомагали сестри Згромадження Сестер Пресвятої Родини. Саме вони комунікували із прихожанами, готували їх до сповіді і причастя, вчили християнських пісень, готували молоді пари до таїнства подружжя, берегли традиції і побут монастирів. Заборонені на той момент літургії часто завершувалися конфліктами із владою, міліцією, діячів арештовували та били. 

Фото: vikna.if.ua

Відродження і розвиток монастиря

Наприкінці вісімдесятих років сестри із Гошівського монастиря брали участь у голодування в центрі Москви, вони вимагали легалізації Української греко-католицької церкви. На тій події вперше за тривалий період переслідувань і арештів черниці одягнули монаший одяг.

Із відновленням Незалежності України, церква вийшла із підпілля, монастирі і храми нарешті відчинили, усі структури Згромадження Сестер Пресвятої Родини вдалося відбудувати. 

В Гошеві на захороненні перебувають мощі засновниці  Згромадження Сестер Пресвятої Родини Терези-Теклі Юзефів. В обителі облаштували гріб, його освячення відбулося з нагоди 100-літнього ювілею монастиря. Гріб заклали в усипальниці, поблизу нього – ангел, котрий показує на ложе воскреслої черниці. 

Фото: vikna.if.ua

Сестри монастиря – благодійники і підприємці

Уже понад 30 років в монастирі Гошева приходять і залишаються сотні вірних. Вони вирішують присвятити своє життя церкві та потребуючим людям. Гошів є важливим центром для черниць і прочан церкви. Саме в цьому селі на Франківщині і зароджувалося Згромадження Сестер Пресвятої Родини. Це місце і зараз виконує важливу соціальну і духовну місію. 

До монастиря на реабілітацію приїжджають українські воїни, діти й молодь відвідують тут табори. Самі ж сестри займаються вихованням дітей, допомагають хворим і потребуючим. Вони також відкрили соціальне підприємство – власноруч вирощують шампіньйони, не цураючись фізичної праці і заробляючи для себе та ближніх. Сестри вивчають маркетинг, стежать за інноваціями та впроваджують соціальні проєкти. 

.,.,.,.