Якщо ви ніколи у Карпатах не бачили обряд гуцульського весілля, можна сказати, що їздити даремно. Адже таке дійство місцевих мешканців просто вражає своєю колоритністю та традиціями, пише frankivchanka.info.
Ми розкажемо вам, як відбувається весільний обряд у гуцулів, який у своєму первинному вигляді зберігся і до наших днів та супроводжується колоритними співами та танцями.
Так, гуцульська наречена здебільшого не їде купувати своє урочисте вбрання у дорогий магазин, а шукає його у бабусиній скрині.
Весільне деревце
Починається гуцульське весілля із давнього обряду приготування весільного деревця. Його збирання, яке, власне, і є підготовкою до весілля, відбувається у суботу. Так, живе дерево наряджають у гуцульські китиці різними кольорами. При цьому молода не має бачити, коли дружби його приносять. Проте все ж наречена має припильнувати, аби це деревце заносили до хатина її очах. Після цього починається гуцульське весілля. Його (деревця) місце у домі – поряд з нареченою за столом. З ним ідуть до вінчання і біля нього молодих обдаровують. Це обдаровування називають повницею і відбувається воно під супровід троїстих музик.
Біля церкви молодих обсипають пшеницею, солодощами і частують калачем і медом. Після весілля деревце прив’язують до грушки або яблуні біля хати.
Убиря
На вінчання до церкви наречена має йти лише у гуцульському одязі. Одяг «князь і княгиня», тобто гуцульські молоді, одягають вишиваний. Молодий має за головний убір крисаню, а молода – чільце, щоб прикрашають монетами. Також у коси нареченої можуть влітати часник, аби відігнати злу силу, копійки – на багатство, барвінок – на довголіття. При цьому варто не забути про головний атрибут – вінок на голові. Ще поважні ґаздині мають кожухи і хустини, у руках – тайстри (торбина – авт.).
Така вбиря для нареченої, яка складається із вишитої сорочки, запаски, рушничка, чільця, кожуха, постолів, капців, силянки бісеру, коштує близько 20 тисяч гривень.
До речі, силянка з бісеру, яку вважають оберегом, у Верховині має традиційний орнамент. Вона здебільшого має бути у таких кольорах: червоний, синій, зелений, оранжевий.
Що цікаво: відроджувати давні весільні традиції на Гуцульщині почали в 90-х роках, коли наша держава стала незалежною. Майстри шукали малюнки-креслення і відповідно до них відновлювали традиційні вироби. Наприклад, широкий пояс – черес, який молодий мав одягати на весілля і підперезувати нам вишиту сорочку. Його виготовляли з натуральної шкіри і прикрашали металом. Вишита сорочка молодого має бути довгою і покривати штани – гачі. Доповнюють її тобівки (сумки з ручкою через плече – авт.), і кожух.
Коні і банош
Ще однією особливістю гуцульського весілля є коні, адже саме на них до церкви на вінчання їде цілий весільний уряд, тобто молоді, дружки, дружби, матки, батьки. Гості ж їдуть на бричках і верхи на конях. Коні також мають бути гуцульські, аби вміли ходити горами.
Гостей на гуцульському весіллі може бути до 600 осіб. Триває таке весілля переважно 2-3 дні. Втім, якщо воно проходить біля хати, то весільні музики можуть грати і тиждень.
На гуцульське весілля готують голубці з картоплею, вареною у мундирах, білий борщ із копчених ребер, банош, кулешу, кишку, білі гриби, гуслянку, росільницю. Гуцули все намагаються зробити відповідно до власних традицій. При цьому головною стравою є банош: кукурудзяну муку варять на сметані. На весіллях його подають із білими грибами, зі шкварками, з бринзою та з гуслянкою.
Загалом гуцульська культура є унікальною та зачаровує музикою, традиціями, танцями. Місцеві кажуть, що у ній – Бог, сила, щастя і злагода.
